Курбан-Байрам – одне з найголовніших мусульманських свят, пов’язане з жертвопринесенням і наданням допомоги нужденним у вигляді роздачі м’яса малозабезпеченим сім’ям. У цього свята дуже цікава історія, початок якої сягає ще в стародавні століття. Отже, все по порядку.
Значення і час свята
Правовірні мусульмани всього світу щорічно відзначають подію Курбан-Байрам – одна з найважливіших в календарі й має величезне значення. «Курбан-байрам» перекладається дослівно як «свято жертви»: «курбан» (можливі варіанти вимови: куйрам, куйран, кайран, куран, курай, корбан, гурбан, хайрат) походить від арабського «жертва»; «Байрам» (бейрем, байнар, байран, хаїт) – загальнотюрське позначення «свята».
Як релігійний термін це поняття описує обряд принесення в жертву тварини, що символізує покірність, поклоніння й очищення серця, які наближають людину до Бога.
Читайте також: ДИВНІ ЗВИЧАЇ НАРОДІВ СВІТУ: 12 НЕЗВИЧАЙНИХ ТРАДИЦІЙ
Мусульманський календар нараховує теж 12 місяців, але орієнтується на місячну добу, а в основі григоріанського літочислення, звичного для європейців, лежать сонячні. Триста п’ятдесят чотири дні мусульманського календаря – причина щорічного зсуву вперед всіх пам’ятних дат.
Курбан-байрам святкується десятого числа дванадцятого місяця Зуль-Хіджр (ісламського календаря) – на 70-й день після свята Ураза-байрам. Дату торжества для більшості країн розраховує Верховний суд Саудівської Аравії за матеріальним становищем в небі Місяця. Для Індії, Пакистану й Бангладешу саудівське рішення не дійсно – вони самостійно спостерігають за місячними фазами, тому іноді час події з саудитами не збігається.
В ісламських країнах це свято поклоніння й любові до Аллаха – вихідний, триває від трьох днів (Узбекистан) до двох тижнів (Саудівська Аравія).
Історія свята Курбан-Байрам
Основним ритуалом Курбан-байраму є жертвопринесення. Витоки традиції сягають знаменитого біблійного сюжету, який також описується в священній книзі мусульман Корані.
Згідно з Писанням, пророк Ібрагім (Авраам в Біблії) попросив у Аллаха подарувати йому сина. Тоді він пообіцяв, що якщо Всевишній виконає його благання, то він принесе сина в жертву.
Коли у Ібрахіма народився хлопчик на ім’я Ісмаїл, Ібрахім забув про свою обіцянку. В один день Аллах вирішив йому нагадати. Тоді уві сні до Ібрахима прийшов архангел Джабраїл, який передав йому веління Аллаха: він повинен виконати дану обіцянку і принести в жертву Ісмаїла. Будучи слухняним і богобоязливим, Ібрахім не став чинити опір. Він взяв сина і повів до місця скоєння жертвопринесення.
На шляху Ісмаїла кілька разів вставав шайтан, який, бажаючи перешкодити обряду й розгнівати Всевишнього, говорив, що його чекає смерть від руки батька. Але кожен раз Ісмаїл кидав каміння в сатану, відганяючи його від себе. Коли пророк Ібрагім підніс зброю над сином, Аллах замінив Ісмаїла на барана, тим самим винагородивши його за покірність. При цьому Всевишній сказав, що Ібрахім з честю пройшов випробування, довівши відданість Богові.
Особливості принесення жертви
Ключова подія свята – жертвоприношення. Во славу подвигу пророка Ібрагіма і після спільної молитви віруючі урочисто заколюють білого барана (дозволяється також верблюд, буйвол, корова, вівця). Обряд підпорядковується правилам:
- Жертовний верблюд повинен мати вік не менше 5 років. Велика рогата худоба – дворічна, а дрібна – однорічна.
- Тварину вибирають здорову і без серйозних недоліків: перед святом її ретельно відгодовують.
- Очі, ніс і хвіст жертви не можуть бути порушені, але допускається відсутність зуба або частини вуха.
- Одного верблюда слід заколоти за 7 чоловік. Краще принести в жертву 7 овець – по 1 штуці на кожного віруючого (якщо дозволяють кошти).
Процес убивства – особливо шанований ритуал. Право його зробити надається повнолітньому й забезпеченому мусульманину, що має незаперечний авторитет. Спочатку мулла сповіщає молитву, в якій говориться, що жертва приноситься в ім’я віри і заради Аллаха.
Баранчик вибирається заздалегідь і покірно чекає долі у дворі. Якщо у мусульманина немає можливості самому купити ритуальну тварину, він об’єднується з друзями чи сусідами. Неприпустимо проявляти агресію й мучити тварину – до місця заколювання його приводять, намагаючись уникнути паніки, й завалюють головою у напрямку до Мекки.
Клинок ритуального ножа слід добре заточити, а баран або вівця не повинні його бачити. Горло перерізають швидко й безболісно, щоб тварина не страждала, і цього не помітили одноплемінники. Пророк говорив, що при дотриманні цих умов Аллах прийме дар і нагородить милостями людину.
Підготовка до початку заходу
За 20 днів до призначеної події мусульмани перестають голитися, стригтися, не влаштовують застіль і не надягають нового одягу. Передсвятковий пост триває 10 днів і виражається в утриманні від споживання води та їжі.
Протягом 45 днів до початку Курбан-байраму сприятливо здійснити паломництво в Мекку, яке правовірні в житті повинні здійснити хоча б один раз. Непростий шлях до святих місць сповнений поневірянь, але здатний підняти рівень релігійності й моральності до небувалих висот. Подорожні в білих шатах утворюють гігантську хвилю й спільно проходять всю дорогу.
Жінки теж здійснюють хадж, але разом з чоловіком або опікуном, і моляться окремо, в особливих кімнатах. За добу до Курбан-байраму паломники підіймаються на гору Арафат і відвідують місце останньої проповіді Мухаммеда. На зворотному шляху відбувається «Побиття камінням шайтана»: віруючі кидають білі камінці в стіну – це служить нагадуванням про спокусу пророка Ібрагіма.
Після цього слідує ритуальний обхід Кааби. Всі думки мусульманина звертаються до молитов, часу на їжу просто не залишається, а віра перемагає голод і спрагу. Крім заборон їжі й пиття, не можна перебувати в пригніченому настрої й плекати дурні думки.
Рекомендується не потурати шкідливим звичкам, боротися з недоліками. Протягом передсвяткового тижня жінки наводять в будинках чистоту й порядок, вивчають нові рецепти й освіжають в пам’яті старі. Потім приступають до активної підготовки: перуть і прасують одяг, поповнюють запаси продуктів.
Традиції святкування Курбан-Байрам
В ісламі багато правил, яких слід дотримуватися правовірним мусульманам. Так, в день святкування Курбан-байраму за традицією слід допомагати нужденним. Це може бути шматочок жертовної тварини або невелике грошове пожертвуванням. Головне – це повинно бути зроблено з милосердям і любов’ю до близького.
Перші десять днів місяця перед Курбан-байрамом є дуже важливими. Потрібно намагатися зробити якомога більше добрих справ. Особливо важливий дев’ятий день. Він, за словами пророка Мухаммеда, спокутує гріхи як поточного, так і наступного року.
Традиції говорять, що приносити жертву можна в будь-який з трьох днів свята Курбан-байрам. Але потрібно обов’язково підготувати багатий стіл і пригостити близьких і нужденних.
Також в ці дні віруючим бажано не працювати, а відвідувати рідних та близьких, у тому числі вже померлих, подавати милостиню. Будь-які хороші справи потрібно супроводжувати молитвою й просити Всевишнього про прощення.
Перший прийом їжі після закінчення поста підпорядковується наступним правилам:
- вечірній прийом їжі – НЕ важкий, зате ранковий – більш ситний;
- повністю під забороною жирна риба і м’ясо, свіжі фрукти та овочі;
- спосіб теплової обробки – варіння або приготування на пару;
- заборона вживання пряних страв, щоб не викликати спрагу;
- порції – помірні, щоб не розтягувати шлунок.
Цілу ніч перед початком святкувань у будинку, на вулиці або в мечеті, віруючі читають такбір. Чоловіки вимовляють його голосно, а жінки – тихо. У ці години Всевишній прислухається до прохань послідовників, і серця їх радіють, «коли печаль спіткає інших».
Святковий день Курбан-Байрам
Церемонія починається рано вранці з першими променями сонця. Спочатку мусульманин робить повне обмивання – слід прийняти ванну, надіти свіжий, краще новий, одяг, намастити шкіру пахощами. Якщо немає коштів придбати речі хорошої якості, дозволяється маленька хитрість – можна оновити вже наявний гардероб частково: деталями у вигляді шарфів, білизни, шкарпеток.
Потім люди рухаються в мечеть на ранкову молитву, по дорозі звеличують Аллаха, дітей з собою брати не обов’язково. Прийом їжі забороняється, щоб організм міг повністю налаштуватися на очищення й позбавлення від земних проблем. У мечеті віруючі разом за традицією здійснюють святковий намаз, а потім мулла читає проповідь про велич Аллаха і пророка Мухаммеда, детально роз’яснює історію й особливості ритуалу.
Після закінчення проповіді всі прямують в сторону цвинтаря, де відвідують померлих родичів та близьких, упорядковують могили, моляться. Потім люди відправляються додому, щоб почати святкувати Велике свято, або збираються великими групами, в піднесеному настрої вихваляють Аллаха й виходять на вулиці. Вдень охочі знову збираються в мечеті на проповідь імама, яку він вимовляє на спеціальному майданчику.
Основні правила під час святкування Курбан-Байрам
- мусульманин повинен зробити обмивання й надіти чистий одяг, щоб відправитися рано вранці в мечеть. Там виголошується проповідь і згадується паломництво в Мекку – хаджу;
- головною ритуальною дією свята є жертвоприношення тварини. Це відбувається після закінчення святкового Намазу. В якості жертви вибирають барана, вівцю, корову не молодше 2 років, верблюда віком не менше 5 років. Не дозволяються коні;
- кількість тварин повинна бути одна на одного члена сім’ї, якщо це дрібне тварина, а корова – на 7 осіб. Але дозволяється принести одну тварину за всю сім’ю. Якщо сім’я бідна, то їй можна пробачити, що вона не може нічого дати. Іноді сім’я дає зайву тварину за покійного, якщо він перед смертю виявив таке бажання;
- до забою тварин висуваються також вимоги: вони не повинні страждати, навіть ножі перед їх очима не можна точити. Тому запрошуються досвідчені різники, які виконують забій за всіма правилами;
- з м’яса готується їжа, його можна заготовлювати про запас або роздати нужденним людям. Шкура віддається на благодійність. Зазвичай вона йде в мечеть.
Ми у FACEBOOK
Приєднуйтесь до нас
