США має велику кількість національних парків. Одним з таких є Національний парк Рокі-Маунтін, який розташований на північному заході від Боулдер в Колорадо. Саме з нього відкриваються чудові краєвиди на Скелясті гори. Ще однією його родзинкою є прекрасна флора й фауна. Територією цього парку простягається Американський континентальний вододіл і тече річка Колорадо.
Національний парк Рокі-Маунтін
Національний парк Рокі-Маунтін заснований 26 січня 1915 року. У парку понад 60 гірських вершин, висотою понад 3650 метрів, найвища з яких Longs Peak (4 345 м), і більше десятка найкрасивіших альпійських озер. Парк розташований в межах 2 350-4 270 метрів над рівнем моря і вважається одним з найбільш високорозташованих національних парків США.
Одна третина національного парку Рокі-Маунтін розташована вище лісового поясу (3 414-3 505 м). Тут розташований головний об’єкт охорони – високогірна екологічна система. Лісовий масив з порівняно вологих субальпійських ялинників і соснових борів переходить в рідкий ліс, що складається з жовтої сосни та осики. Неосяжні простори покриті мальовничими полями, що розтягнулися біля морен. Деякі поля, подібно Фол Рівера, характеризуються наявністю класичних льодовикових відкладень.

Національний парк Рокі-Маунтін відкритий для відвідування цілий рік.
Парк Рокі-Маунтін природним чином ділиться на дві частини – східну й західну. У східній частині сухий клімат, крижані вершини. У західній – вологий клімат і велика кількість лісів.
Гірські дороги мають загальну довжину 578 км, в парку 150 озер і 720 км струмків і річок.
Щорічно парк відвідують понад три мільйони туристів. Люди їдуть, щоб оглянути територію чудових гірських пейзажів, озер і річок.

На думку адміністрації Роки-Маунтін, подібний ажіотаж може негативно позначитися на екосистемі (відвідувачі розполохують тварин, витоптують рослини, а дороги не витримують такого напливу транспортних засобів). Крім того, останнім часом в околицях парку було збудовано величезну кількість житлових об’єктів, що ставить під загрозу існування популяцій лосів і деяких інших представників дикої природи.
У національному заповіднику загальною площею понад тисячу квадратних кілометрів лежить понад 300 піших стежок. Шляхи розрізняються своєю складністю, деякі проходять через заповідні зони. У деяких місцях можна їздити на конях. Піші стежки пролягають через скелясті гори, високогірні озера, тундру, ліси й луки, посипані яскравими гірськими квітами. Парк має велику кількість кемпінгів.

Скелясті гори в Рокі-Маунтін
Імовірно, Скелясті гори, на які відкриваються чудові краєвиди в національному парку, виникли на третьому етапі місцевого горотворення. Понад 135 мільйонів років тому, за часів динозаврів, гори являли собою острова у Світовому океані. Ще один кряж виступив над поверхнею води близько 75 мільйонів років тому. З плином часу пагорби руйнувалися й виростали знову, розколювались, тонули, осушувалися; в кінцевому підсумку вони набули свого нинішнього вигляду.
Фактично Скелясті гори є ровесниками дна Гранд-каньйону, їх вік становить близько 2 мільярдів років. Протягом останнього мільйона років танули льодовики й утворювали глибокі ущелини, на зовнішній вигляд також багато в чому вплинула ерозія гірських порід.

Флора та фауна парку Рокі-Маунтінс
Що стосується біологічного різноманіття, то за існуючими даними в Національному парку Рокі-Маунтін можна зустріти понад 1000 видів квітучих рослин, 61 різновид ссавців, 280 видів пернатих, до 7 різновидів риби, 5 видів амфібій і одного представника класу плазунів.
Альпійські лугові квіти проходять випробування суворим кліматом, квітнуть з квітня по вересень. Найбільш поширені дерева – сосни. На височинах дерева зникають, поступаючись місцем нескінченній тундрі й лугах. Парк відомий завдяки великим видам тварин, таким як вапіті й товсторіг, тут можна побачити різні види колібрі, білку та інші види.

Коли краще відвідати Рокі-Маунтін
Приїжджаючи в липні або серпні, будьте готові стати частиною величезного натовпу. Адже, саме в ці місяці температура повітря досягає показників вище 25 ° С. Але, одночасно з цим, можливе й опускання температури вночі до нуля градусів. Середина жовтня є початком рясних снігопадів, що продовжуються аж до травня. На території парку чітко простежується неоднакове випадання опадів. Західна частина парку отримує їх більше, в порівнянні зі східною.
Якщо ж ви потрапили в парк в туристичний сезон, тобто в липні-серпні, вирушайте на прогулянку рано вранці або пізно ввечері, коли наплив відвідувачів спаде. Любителям піших походів рекомендується скористатися маршрутом Трейл-Рідж, доступним з кінця травня до середини жовтня, сніг тут тане в районі 4 липня. У травні можна спостерігати цвітіння альпійських лугів, в ранньому липні цвіте тундра.

Вересень – дуже сонячний місяць, який ідеально підходить для подорожей. В цей час з гір спускаються олені. На початку вересня тундра постає перед мандрівниками в пурпуровому серпанку, трохи пізніше жовтіють осики. Взимку в парку можна покататися на лижах або відправитися в похід на снігоступах.
Ми у FACEBOOK
Приєднуйтесь до нас