ВЕЖА ДИЯВОЛА АБО БАШТА ДИЯВОЛА: ІСТОРІЯ МІСТИЧНЕ ПОХОДЖЕННЯ

Зірка штату Вайомінг в США – скеля Вежа Диявола, що височіє над навколишньою рівниною на 386 метрів і йде майже в хмари. Це величезна вершина зі стрімкими стінами, що надає місцевому пейзажу неповторний вигляд. До слова, подібних об’єктів природи у світі більше немає, так що Башта Диявола дійсно унікальна. Мабуть, тому помилуватися нею щорічно з’їжджається понад чотириста тисяч туристів з усього світу.

Величезна скеля в США виглядає як творіння рук людини. Башта Диявола складається з окремих кам’яних стовпів і перевищує розміром піраміду Хеопса у 2,5 раза!

Скеля має занадто правильну форму, в давнину вважалося, що її побудував сам диявол. Як пояснити такий пристрій? Яка природа незвичайних світлових явищ на її верхівці, і які ще загадки приховує Вежа Диявола?

Що являє собою Вежа Диявола

Вежа Диявола або Башта Диявола – це національний природний пам’ятник і унікальне геологічне диво, занурене в індіанські легенди. Вона розташована на північному сході штату Вайомінг, США і підноситься над деревами долини річки Бель Форч.

Вежа Диявола, разом з навколишнім його парком займають площу 5,5 км2, був проголошений першим національним пам’ятником США президентом Теодором Рузвельтом ще у 1906 році. Парк покритий сосновими лісами й луками. Під час його відвідин ви можете побачити оленів, лугових собачок, дикобразів, кажанів та інших диких тварин. Також, Башта Диявола фігурує у фільмах “Близькі контакти третього ступеня” і “Прибулець Павло”.

Читайте також: ШОКОЛАДНІ ПАГОРБИ НА ФІЛІППІНАХ – ДИВО ПРИРОДИ В ТИХОМУ ОКЕАНІ

Кам’яний стовп має діаметр 300 метрів у підніжжі й 82,5 метра у верхній частині, що робить його відмінним місцем для альпіністів. Щорічно Вежу Диявола відвідують 400000 туристів, з яких лише один відсоток з метою альпінізму. Проти цього виступають індіанці, оскільки для них скеля священна. Тому багато альпіністи не займаються скелелазінням тут в червні, коли індіанці проводять свої церемонії.

Легенди Вежі Диявола

З’явилася “вежа” майже 200 мільйонів років тому в результаті вулканічної активності. Однак місцеве населення (індіанці) розповідають зовсім інші версії про виникнення скелі. Наприклад, існує легенда, яка розповідає про 7 дівчаток, що рятуються втечею від розлюченого гризлі.

Коли ведмідь загнав їх на невисоку кам’яну плиту, вони кликали про порятунок, і Великий дух їх почув! Раптом кам’яна плита, на яку піднялися дівчатка, стала стрімко рости вгору. Грізлі заревів від люті, і, дряпаючи кігтями гірську породу, спробував дістатися до дітей, але це йому не вдалося, зате сліди його гострих кігтів так і залишилися на Вежі Диявола.

Читайте також: ПЛИВСЬКИЙ ВОДОСПАД У МІСТІ ЯЙЦЕ – ВОДОСПАД У ЦЕНТРІ МІСТА

Згідно з іншими індіанськими переказами, скеля була створена злим демоном, що бив на її вершині в бубон, породжуючи грім і блискавки. Індіанці, які вірили в темну сутність гори й називали її Вежею поганого бога, вважали за краще не селитися поблизу і взагалі обходили її стороною. Кажуть, саме тому дослідник Річард Додж і прозвав її в 1875 році Вежа Диявола.

Власне, у різних індіанських племен уявлення про скелю значно різнилися. Якщо в одних Вежа Диявола вважалася диявольською і була табуйована, то інші, навпаки, вважали її місцем сили, і проводили тут різні ритуали. Тому не дивно, що Башта Диявола стала сакральним місцем в аборигенів, і залишається таким до сих пір, у зв’язку з чим, не вщухають судові розбірки між місцевою владою та індіанцями, які намагаються обмежити доступ туристів до священної гори.

До речі, сама назва Башта Диявола – результат неправильного перекладу з індіанського. Однак ім’я це прижилося і сьогодні Вежа Диявола відома у всьому світі.

Читайте також: СТОУНХЕНДЖ: ХТО ПОБУДУВАВ? З ЯКОЮ МЕТОЮ? ЯК ДАВНО?

Якщо вірити ще одному потоку чуток, Вежа Диявола є посадковим аеродромом для НЛО. Справедливості заради відзначимо, поблизу і справді часто виникають різні загадкові «літуни».

Дивно, але в різний час доби забарвлення скелі змінюється від білого до помаранчевого. Можливо, це пов’язано з породами, що складають основу скелі, які по-різному відбивають світло.

Іноді нижню частину скелі огортає щільний серпанок туману, в такі моменти здається, ніби Башта Диявола буквально ширяє в повітрі.

Виникнення Вежі Диявола

Природа виникнення цього унікального об’єкта покрита мороком таємниці й товстим шаром пилу. Вчені говорять, що Башта Диявола – не що інше, як залишки дивовижного гірського масиву, який зазнав нищівної поразки в сутичці з часом і несприятливими погодними явищами.

Двісті мільйонів років тому Велика Рівнина вся була покрита морем. Магма, що впровадилася в товщу морського дна з бурхливих надр землі стала поштовхом для утворення стовбоподібного базальтового тіла. З плином часу море, яке тут господарювало, сходило, оголюючи базальтові освіти, що колись з’явилися на самому дні, а нещадний до всього живого, і навіть неживого, час, взявши в союзники ерозію, зруйнував навіть базальт.

На користь цієї версії говорять уламки скель, розсипані то тут, то там по всьому підніжжю величної вежі. Шматки відпали, але сама основа, що являє собою велетенських розмірів кам’яний стовп, і до цього дня вражає уяву туристів з усього світу.

Башта Диявола й альпінізм

Хоча Вежа Диявола відносно невелика, але скеля користується поганою славою серед альпіністів. Стіни Вежі дуже стрімкі, тому забратися на неї досить важко, але ще важче спуститися назад. Скала відрізняється неприступністю.

Першим, кому підкорилася Башта Диявола, був якийсь місцевий житель ще в дев’ятнадцятому столітті. Другу вдалу спробу підкорити Вежу Диявола поодинці здійснив Джек Дюрранса в 1938 році. Через багато років, вже досить літній Дюрранса був змушений підкорити вершину ще раз. Йому довелося з групою альпіністів-рятувальників знімати зі скелі парашутиста, який приземлився на її вершину.

Джордж Хопкінс був досвідченим парашутистом і захотів отримати світову популярність, приземлившись з парашутом на вершину Вежі Диявола. Таким чином, він вирішив стати третім підкорювачем неприступної скелі, правда, з повітря. Хопкінса попереджали, що такий стрибок дуже небезпечний, але він явно переоцінивши свої можливості, все-таки зробив його.

Парашутист приземлився досить вдало на вершину скелі, правильно все розрахувавши, але, судячи з усього чоловік не врахував, що зі скелі ще доведеться й спускатися, а парашут в цій справі йому допомогти не міг. Так Хопкінса на тиждень ув’язнила Вежа Диявола

Спуститися сам вниз Хопкінс не міг. Ніякий літак на таку маленьку площадку сісти не зміг би. Місця для посадки вистачило б вертольоту, але тут виникала інша нерозв’язна проблема – на вершині скелі постійно дме ураганний вітер, в повному розумінні слова, він здував всі вертольоти, які підлітали до вершини Вежі.

Рятувальники намагалися викидати парашутисту з вертольотів і літаків мотузки й сходи, сподіваючись з їх допомогою врятувати бідолаху, але ті під впливом сильного вітру, розбивалися об каміння і були непридатні для спуску. Після кількох невдалих спроб порятунку Хопкінса, стало зрозуміло, що допомогти в цій ситуації зможе тільки професійний скелелаз. Два відомих скелелази Горрел і Філд кілька годин намагалися підкорити неприступну Вежу Диявола, але, все ж відступили, визнавши, що це їм не під силу.Читайте також: Подорож на гору Кіліманджаро

А в цей час літаки кружляли над вершиною скелі й скидали Хопкінсу продукти, теплі речі та різне обладнання, прислане різними компаніями в якості реклами. Однак достаток їжі та одягу не надавало сил і ентузіазму бранцю. А на додачу до всіх бід виявилося ще, що на неприступно гладкій гранітній скелі мешкають цілі полчища голодних щурів, які нахабнішали з кожною годиною. Як вони сюди забралися і чим харчуються, було абсолютно незрозуміло.

Всі ЗМІ Америки кинулися на пошуки Дюрранса, єдиного живого підкорювача скелі. Був створений спеціальний комітет з порятунку парашутиста. Через добу знайшовся Дюрранса, що жив в Дармуті. Ще доба альпіністові знадобилася для того, щоб дістатися на місце події й почати приготування для сходження групи рятувальників. Група здійснювала сходження по маршруту, який знав тільки Дюранс.

Неприємним сюрпризом став ще й густий туман, що огорнув скелю. Але, мужньо подолавши всі перешкоди, альпіністи на чолі з Дюррансом все ж забралися на вершину Вежі Диявола. Нещасний, знесилений від вітру і боротьби з пацюками парашутист, був поміщений в спеціальну альпіністську люльку і вдало спущений зі скелі на землю.

До речі, місцеві жителі, м’яко кажучи, не схвалюють альпіністські ініціативи гостей, тому підйоми на Вежу Диявола – справа рідкісна. І якщо аборигенів лякають злі духи та інші кари, скелелазів відлякує сама скеля і її рівні стіни. На неї вкрай важко забратися через природні особливості, підйом вимагає спеціальних навичок, і навіть самі ризикові скелелази воліють задовольнятися малими підйомами в кілька десятків метрів.